Все

Взаємна любов. Про братів наших менших (Доповнено)

27 Липня 2024

Всі працівники компанії, які мають домашніх улюбленців, сміливо стверджують, що присутність у їхньому житті кошлатих і гладкошерстих чотириногих, різноколірних пернатих чи мовчазних плаваючих – це величезний релакс і задоволення. При одній тільки згадці про них, на обличчях з’являються усмішки, піднімається настрій. Колеги поділились фото і розповідями про своїх улюбленців. Адже не однією роботою живе людина!

Керівник відділу вхідних звернень Анна ВОЙЛОКОВА:

Мальтійська болонка, хлопчик на ім’я Честер Філд був подарований мною моїм домочадцям. За характером він пастух, любить, коли навколо нього усі збираються, особливо, по вечорах, на кухні. А якщо всі розійшлись по різних кімнатах, то бігає збирає. Любить все, і побільше. Особливо оселедця та іграшки :)

Телемаркетер Єлєна САЛО:

Моїй маленькій три місяці, називається Саманта, скорочено Семі. Вона дещо капризна, але дуже мила і хитра. Коли якось нашкодить, і я її трішки сварю, то вона прикриває очі лапками, починає підлизуватись до мене. Вміє давати поцілунки, а коли я приходжу додому, то її радощам немає меж! При цьому вона відразу тягне до мене свою улюблену іграшку – ведмедика і хоче, щоб з нею грались. При цьому цей ведмедик удвічі більший, ніж вона, тому картина виходить дуже смішна. У неї є улюблений одяг, у якому вона обожнює гуляти. А ще вона дуже любить дивитись в дзеркало. Така собі принцеска:)

Менеджер Андрій СЕРНЯК:

Коли вісім років назад мій брат, його дівчина і я захотіли собаку, то довго шукали, але ніяк не могли знайти гідний варіант. І ось коли ми готувались до весілля брата, то знайома нам підказала, що в людей є декілька щенят стафордширських тер’єрів. Поїхали подивитись на них і з’ясувалось, що у господарів не заведено брати гроші за тварин, вони віддають у добрі руки і потрібно лише залишити якусь подяку. Ми здивувались, але, звичайно ж, віддячили.

Батьки нашого майбутнього улюбленця були дуже великими і слухняними. Їх господар запускав поодинці до кімнати, щоб собаки не нервували і прийняли за своїх. Пройшовши такий «фейс-контроль», ми вже могли рухатись по кімнаті, брати щенят до рук. Обрали того, який сам підійшов до мене на руки. Назвали Тайсоном. Привезли додому, де в нас вже два роки жив Мурсік. Спочатку ми боялись, щоб кіт не нашкодив новому мешканцеві, тому намагались тримати їх подалі одне від одного. З часом вони потоваришували.

Одного разу дружина брата привезла кота до нас, і він поцарапав Тайсона (на щастя, обійшлось без наслідків). Наш кіт не пропустив таку образу і накинувся на гостя, заступившись за Тайсона.

Не дивлячись на те, що Тайсон із породи бійцівських собак, він прекрасно грає з племінниками. Наприклад, зимою зачіпаємо санки на спеціальному повідку, і він легко катає дітей. Також він любить стрибати на гілки дерев.

Спокійнішим став і кіт Мурсік після пригоди дворічної давності: було відкрито вікно, він виліз і ходив по підвіконнику, а коли я включив світло у темній кімнаті, він злякався і впав із сьомого поверху. На щастя, все обійшлось, кіт живий і цілий, але буянити точно став менше.

Менеджер по роботі з корпоративними клієнтами Ксенія МІТУЛИНСЬКА:

Вже 14 років у нас живе ожереловий папуга Крамера. Коли купували маленьку пташку на ринку, то нас запевнили, що це хлопчик. Добре, нехай буде Крістіан. Але через три роки, коли у папуг цієї породи у пір’ї з’являються ознаки, що дозволяють відрізнити дівчинку від хлопчика, ми зрозуміли, що в нас таки дівчинка і з тих часів у нас – Крістіна. Папуги цієї породи живуть близько 80 років, так що наша перебуває у підлітковому віці, набирається досвіду і мудрості, розвивається.

Вона дуже допитлива і говірка, грати – улюблене заняття, їй все цікаве, особливо нові невідані предмети. Любить сидіти на плечі, дається в руки. Дуже сумує, коли мене немає вдома, під час тривалих відряджень чи відпустки. Зате скільки щирої радості і любові проявляє при зустрічі!

Надає перевагу їжі, яку споживаємо ми. Любить м’ясо, може взяти курячу лапку, влаштуватись якомога зручніше і відкушувати почучуть. Легко порається із половинкою грецького горіха, методично виїдаючи найсмачніше. Якщо раптом всі пішли і забули залишити їй корм, то можна не сумніватись – пташка голодною не залишиться: Крістіна вміє відкривати шафки, діставати пакети і коробки у пошуках їстівного. Щоправда, прибирання кухні потім винятково за нами, оскільки совість Крістіну не мучить, а її поза у стані гримання на неї, виражає явну сором’язливість і щире здивування: «Хто ж це міг так нашкодити?!»

Людську мову Крістіна ще не вивчила і слова не копіює (у її то роки), тому її мову опанували ми. Наше спілкування потрібно тільки бачити і слухати, передати словами складно, але повірте – дуже захоплююче!

Крістіна любить червоні авто, її просто тягне до них, коли буваємо на прогулянці, але політати ми дозволяємо тільки у певних місцях, оскільки дальність і висота польоту невеликі, і ми потім шукаємо її у траві. А ще вона любить лазити по деревах.

У Крістіни красивий хвіст і разом з ним у довжину вона сягає 45 см, так що «папугами» можна багато чого вимірювати!

Програміст Нікіта:

Джессі – цвергшнауцер, їй п’ять з половиною років. З’явилась у нас спонтанно – взяли останню з роду в чотири місяці (вже доволі велика). Любить їсти, спати і будь-які м’ячеподібні предмети, але особливу пристрасть має до кульок для пінг-понгу і футбольним м’ячам.

Керівник відділу впровадження Інна МАРТИНОВА:

Зараз у нас живуть кіт Антон і чіхуахуа Юнона, вони дуже добре ладять між собою і, звичайно ж, є улюбленцями всіх мешканців дому.

Антошку донька-першокласниця підібрала на вулиці маленьким кошеням, ледь живого, але вже тоді були помітно, який він милий! Живе у нас десять років, разом із донькою закінчив школу, активно допомогав вчитись – тягнув блокноти зі стола, ручки-олівці, жив у ляльковому домі. Любить великі в маленькі м’які іграшки. Хоча і підібраний з вулиці, породи він благородної, що відчувається по поведінці і зовнішньо. Літом робимо йому красиву левову стрижку, рятуючи від жари.

А Юнону називаємо нашою міні-собачкою, до того ж вона мініатюрна, цілком поміщається в дамську сумочку. Любить гуляти, але більш за все любить, коли беруть на руки – це вища ступінь благодаті!  

Маркетолог Юлія ШЛЕПАНОВА:

У когось вдома живуть собачки, кошенята, рибки, а у нас – дощовий червяк!  Ми його підібрали на дорозі. Ні, не для риболовлі, а через співчуття і допитливості. Назвали Федьою. Він виявився ідеальним домашньою твариною: не пищить, шерсті немає, вигулювати не потрібно. Скромний, знову таки – ніколи не скаже, подобається йому їжа чи ні. А годуємо ми його землею. Точніше, він перероблю її, в результаті чого виходить біогумус – цінне добриво для кімнатного розведення квітів і вирощування екологічно чистих продуктів. Власне, тому багато прихильників органічного землеробства і розводять вдома дощових червяків – цей процес називається вермікультивування. В харчуванні вони невибагливі, можуть насититись кухонними відходами (картопляними шкурками та ін.); використаною заваркою (чайною і кавовою); хлібними скоринками; розмоченими і порізаними газетами чи картоном та ін.

Важливий момент при догляді – земля в черв’яків не повинна пересихати, тому протягом доби ми намагаємось уважно слідкувати з цим, оскільки декілька разів наш Федя був на критичній точці.

Що стосується холодної пори року, то в природі черв’яки закопуються глибоко в землю, згортаються клубком, як змії, закривають всі входи із нірки і так зимують. Їх активність повністю припиняється, вони впадають в глибокий сон. А весною-літом, коли земля повністю стане, черв’яки прокидаються (не всі, комусь зиму і не вдається пережити). І продовжують зрихлювати землю протягом всього теплого періоду року.

П.С. Ми довго думали: залишати Федю зимувати у нас чи ні? Вирішили, що не будемо порушувати природну рівновагу і на днях віднесли нашого улюбленця до природного середовища. Надіємось, він зумів добре закопатись і зиму переживе в глибокому сні. 

Маркетолог Роман П’ЯНКОВСЬКИЙ:

У мене є собака породи йоркширський тер'єр, називається Патрік. Перша його особливість – нестандартний розмір. Для типових представників є дві класифікації – міні і максі тер'єри. Наш же – гіпермаксі.

Проте, його значні розміри (порівняно із іншими «йорками») не дають права рахувати, що він злий-велетень. Навпаки, собак з таким добрим серцем ще потрібно пошукати. Буває, вийдемо на прогулянку, зустрінемо якусь вівчарку, вона як загавкає на нього! І що Ву думаєте? Патрік злякався? Зовсім ні! Лізе цілуватись і облизувати вівчарку зі всіх сторін.

Ще дуже кумедно він зустрічає нас з роботи. Так щиро тішиться, коли хтось із батьків переступить поріг. Крики, стрибки, і тони «ніжності», які злітають із вологого язика. Це дуже мотивує прийти додому чимскоріше, а інакше твої проблеми – «випише» тобі по перше число, мовляв, «Ти де був? Я тут цілий день буду сам сидіти?»